Таухід (араб. توحيد tawḥīd) — єдинобожжя. У ісламі визнання того, що (Бог) Аллах є єдиним творцем — Господом всього сущого, він наділений прекрасними іменами й досконалими якостями. Таухід є основою мусульманської релігії, її головною складовою. Аяти Корану мекканського періоду життя Мухаммеда, найповніше розкривають сутність єдинобожжя. Пізніше принципи цієї доктрини були докладно вивчені та систематизовані мусульманськими вченими.
Основною засадою ісламського єдинобожжя є твердження про те, що існує лише один Бог — творець всього сущого буття. Всі процеси у всесвіті творяться лише ним, за посередництвом його Слова, виконавцями якого є ангели, що позбавлені власної волі. Творець вічний і нескінченний. Крім єдиного творця не існує інших богів. Всі його потребують, а він не потребує нікого і нічого.
Ісламська доктрина єдинобожжя відкидає християнські уявлення про Божі іпостасі. Відкидається також і твердження юдеївпро те, що творець прихильний лише до одного обраного народу.
Ширк (араб. شرك, язичництво, політеїзм) - в ісламі буквально: надання Господу співтоваришів (рівних) або поклоніння чому-небудь крім Всевишнього, часто перекладається як багатобожжя. Слідство і один з основних проявів куфра. Є, згідно вірі мусульман, найбільшим гріхом, якого Господь ніколи не пробачить, якщо не покається, дізнавшись про те, що це є гріхом. Носій ширка - мушрік, але не кожен здійснює «ширк» є «мушріком»: для цього є суворі умови, а ця тема в мусульманському богослов'ї вже називається «такфір».
.jpg)