Одного разу Баха ад-Дін Накшбанді в оточенні своїх учнів йшов центральною площею Бухари та їм зустрівся мандруючий дервіш, який належав до руху Маламатія, що виник ще в IX ст. н. е. Його представники вважали всі зовнішні прояви показноі побожності і зовнішньої обрядовості лицемірством, що свідчить про нещирість таких вчинків і ставлення до Всевишнього тих, хто їх робить. Шейх Баха ад-Дін частково поділяв ці погляди Маламатія і тому зупинив побратима суфійським зверненням:
- Звідки простуєш, мандрівник.
- Поняття не маю, - відповідав дервіш, прикидаючись дурником.
- А куди прямуєш? - Поставив шейх наступне питання.
- Навіть не знаю! - Голосно проголосив дервіш, намагаючись, щоб його почула вся площа.
Але Баха ад-Дін не звертаючи уваги на зухвалість співрозмовника, став йому задавати світоглядні суфійські питання, відразу ж отримуючи на них не менш зухвалі відповіді дервіша, і не звертаючи ніякої уваги на натовп людей, що зібралася навколо них :
- У чому суть добра?
- Не знаю!
- А в чому суть зла?
- Не маю поняття!
- Що є благо?
- Все, що добре для мене!
- А що є шкода?
- Все, що мені шкодить.
Образившись за Баха ад-Діна люди й учні шейха прогнали дервіша, і він дуже зібрано і енергійно пішов дорогою, яка, як всі це знали, нікуди не вела. Але коли всі обернулися до шейха, то з подивом побачили, що він з повагою дивиться услід своєму недавньому співрозмовнику.
- Ви всі дурні! - Сказав Баха ад-Дін слухачам, які були вражені. - Для повчання цей дервіш зіграв вам роль звичайного обивателя, але ви в ньому не впізнали себе, хоча він, валяя дурня, демонстрував вам порожнечу ваших щоденних розмов і висловлювань.
Немає коментарів:
Дописати коментар